Питання мігрантів: чи закриє Європа зовнішні кордони, і які перспективи українців

Tematy: біженці Європа мігранти

Загострення конфлікту на Близькому Сході для країн ЄС укотре поставило руба питання міграції та власної безпеки. Хвилі нелегальної міграції цього разу наклалися на невизначену ситуацію довкола російської війни в Україні, що вже змусила мільйони людей шукати прихистку в Євросоюзі. Як країни ЄС реагуватимуть на нові виклики - думки польських експертів.

Криза з багатьма невідомими

Зростання кількості мігрантів із Близького Сходу й Африки — комплексна проблема, яку не вдається розв’язати країнам старої Європи. Левова частка мігрантів шукає прихистку в найбагатших куточках континенту — зокрема у Німеччині та Франції. М’яка міграційна політика дедалі частіше непокоїть громадян ЄС. Цими настроями користаються праворадикальні рухи, які вже самі роздмухують ксенофобію та здобувають дедалі більшу суспільну вагу.

Євросоюз зацікавлений максимально зміцнити усі зовнішні кордони. До цього підштовхує невизначеність ситуації в Секторі Гази, що може призвести до потенційно більшого регіонального конфлікту. Важко прогнозувати й рівень міграції з Північної та Східної Африки, на який може вплинути війна росії проти України, що вже спричинила перебої з доставленням аграрної продукції до багатьох країн континенту.

У 2023 році, за підрахунками Ради Європейського Союзу, в країни ЄС нелегально потрапили понад 255 тисяч людей.

Німеччина посилює контроль на кордонах

У відповідь на збільшення кількості нелегальних мігрантів Німеччина запровадила додатковий прикордонний контроль із сусідніми країнами. Це вже зменшило кількість випадків нелегальної міграції. А Міністерство внутрішніх справ Литви, оголошуючи про співпрацю з Німеччиною в питанні безпеки та міграції, наприкінці листопада поінформувало про 22 тисячі зареєстрованих спроб нелегального проникнення на свою територію — більшість нелегалів мали намір потрапити саме до Німеччини.

На початку листопада, за підсумками переговорів з представниками 16 федеральних земель, уряд Німеччини погодив зміни в міграційній політиці країни, що передбачають виділення коштів на депортацію нелегальних мігрантів.

Окрім власне розв’язання проблеми неконтрольованої міграції, зміни в підході пов’язані ще й зі зростанням рейтингів популістських партій, зокрема AfD („Альтернатива для Німеччини”). Пропозиція простих і часто радикальних рішень привертає увагу, тож чинна влада змушена реагувати на настрої населення й подекуди демонструвати жорсткішу позицію.

Чому ЄС потрібна спільна міграційна політика

Польський політолог, головний редактор порталу new.org.pl („Нова Східна Європа”) Ярослав Коцішевський багато років досліджує питання близькосхідної політики та проблематики Східної Європи. Експерт переконаний, що поки зарано оцінювати наслідки воєнного конфлікту на Близькому Сході.

• Але Європа загалом потребує вироблення спільної міграційної політики, бо проблема тільки зростатиме. Значним викликом є не лише Близький Схід, а навіть більшою мірою — Африка. Звідти йде найпотужніший міграційний тиск на південні кордони ЄС, загалом найбільшою проблемою є саме кордон на Середземному морі, — вважає Коцішевський.

Він звертає увагу на тиск мігрантів з боку росії, яка продовжує свою гібридну війну на кордонах з Польщею, Литвою, а тепер уже й Фінляндією. Попри все, ці кордони можна закрити та зміцнити наявними засобами, упевнений політолог:

• Якщо йдеться про економічну міграцію з Півдня, необхідна міграційна політика. Кожна міграція базується на двох чинниках — тому, що виштовхує з країни проживання, і тому, що притягує до іншої країни. Отже, потрібно інвестувати в африканські країни, послаблюючи чинники, які виштовхують, намагатися нормалізувати ситуацію на Близькому Сході, наскільки це можливо, — зазначає Коцішевський.

У ЄС наразі немає чітко окресленої міграційної політики. Чинні угоди координують зусилля країн-членів Союзу та реагують на наслідки, а не причини. Вони не визначають, чи зацікавлений ЄС у мігрантах, у яких саме, в якій кількості, яка процедура їхньої інтеграції тощо.

• Мають бути окреслені механізми — хто і на яких умовах може приїхати до країн ЄС легально. А також мають бути вироблені механізми депортації осіб, які перебувають (у Євросоюзі — ред.) нелегально. Треба інформувати потенційних мігрантів, що в Європі на них не чекає Ельдорадо, і зробити можливою легальну міграцію.

Коцішевський пропонує Європі орієнтуватися на канадську модель міграційної політики, де кожен потенційний економічний мігрант може перевірити, чи його спеціальність потрібна в Канаді. Відповідно, кожна країна ЄС теж може окреслити процедури та категорії людей, яких хоче прийняти легально.

Чого очікувати українцям від змін міграційної політики ЄС?

Деякі експерти переконані, що воєнні біженці з України не відчують наслідків змін у міграційній політиці — як Євросоюзу загалом, так і окремих європейських країн.

• Треба розрізняти мігрантів та біженців. Згідно з міжнародним правом, ми зобовʼязані приймати біженців. Але не зобовʼязані приймати (нелегальних — ред.) мігрантів-заробітчан. Війна в Україні є особливою ситуацією, коли значна кількість людей утікає від небезпеки. Менше з тим, цей виклик не є настільки складним для ЄС, як виклик, який маємо з Північною Африкою. Українці добре інтегруються у ринок праці в ЄС, вони здебільшого мають спеціальності, які потрібні в Євросоюзі, мають високий рівень освіти, — пояснює Коцішевський.

Експерт звертає увагу, що саме міграційна політика була частиною виборчої кампанії партії «Право і Справедливість» на парламентських виборах у Польщі. Вибори відбулись у жовтні: партія «ПіС» посіла перше місце, але втратила підтримку частини виборців і незабаром перейде в опозицію; вони грали на цьому антимігрантському настрої, що, як бачимо, не мало успіху.

• Практично всі біженці з України легально працюють у Польщі, сплачують податки. Тобто вони підтримують державу, а не є тягарем, хоча в публічному просторі цієї інформації в Польщі замало, треба розʼяснювати це, — уточнив політолог.

Соціологиня і науковиця Йовіта Радзінська відзначає загальну втому європейців від мігрантів, так звану полікризу, коли одна на одну наклалися кілька міграційних криз.

Після першої потужної хвилі допомоги біженцям, яка певною мірою „випалила” емоції, настало певне розчарування тих, хто відгукнувся і прийшов на допомогу українцям з власної волі. У Польщі передусім спостерігається розчарування інституціями держави: люди не бачать, де їхня допомога. Війна триває вже досить довго, фінансові можливості простих поляків зменшуються, водночас інфляція та економічна криза зростають. Поляки зауважують, що жити стало гірше, є тривожні настрої щодо свого життя та майбутнього.

За словами Радзінської, на початку широкомасштабної війни соціологи відзначали найбільший рівень емпатії до українців серед громадян Польщі та Румунії, далі йшла Чехія. А от на словаків та угорців сильніше діяла російська пропаганда.

• Серед поляків і надалі є розуміння необхідності допомагати українцям, але спостерігається й побоювання щодо своєї стабільності, тобто бачимо мікс емпатії та тривоги, — уточнює експертка. За її словами, поляки готові допомагати інтегруватися біженцям, підтримувати їх у пошуку роботи.

Водночас поляки прагнуть, щоб підходи до біженців і самих громадян РП були однаковими. Щоб українці не мали преференцій, наприклад, у черзі до лікаря. За словами Радзієвської, європейському суспільству легше прийняти українських біженців, ніж мігрантів зі Сходу:

• Люди з України трактуються як ближчі культурно, емоційно. Внаслідок війни з України приїхали переважно жінки та діти, їх легше було прийняти — вони потребують турботи, нічим не загрожують. Щодо Близького Сходу — медіа показують здебільшого сильних чоловіків, які намагаються перетнути кордон. І якщо у випадку України це було гасло “Допомагаємо Україні без жодного „але”, то тут усе ж таки бачимо різницю у трактуванні на культурному та релігійному ґрунті.

На сьогодні Євросоюз радше готовий закривати можливості для нелегальної міграції, бо в так званих економічних переселенцях там не зацікавлені. Натомість у багатьох сферах економіки країни ЄС потребують праці мігрантів, тому українці мають шанс на європейських ринках уже зараз.

А от чи буде Євросоюз змінювати умови щодо мігрантів, які використовують соціальні пакети — і для воєнних біженців також, — сказати складно. Значною мірою це залежить від перебігу і тривалості війни, яку провадить росія в Україні, провокуючи інші кризи, зокрема й міграційні.

Інформація: hromadske.ua