Tematy: блокада кордону польські фермери Польща Україна українські далекобійники
З листопада минулого року поляки влаштовують блокади на кордоні з Україною. Їх почали перевізники, нині підхопили фермери. 19 лютого вони заблокували шість пропускних пунктів.
Економічні вимоги страйкарів такі: заборонити ввезення української агропродукції; не здійснювати «зелений перехід» у рамках програми ЄС, що передбачає зменшення використання пестицидів і добрив; а також отримати додаткові дотаційні виплати на вітчизняне тваринництво.
Ми поїхали на місце блокади, щоб поспілкуватися з польськими протестувальниками та заблокованими українськими водіями.
«Протестуємо, бо наш польський ринок заливають українські продукти»
До кордону дістаюся потягом «Вроцлав — Перемишль». Місце мого призначення — пункт пропуску «Медика», його заблокували 16 лютого. Там в черзі стоять 700 українських вантажівок. Мене підвозять волонтери-українці, які допомагають водіям з гуманітаркою: дають продукти, воду, медикаменти й інші необхідні речі.
Спочатку їдемо до польських мітингарів. Дорогою минаємо десятки припаркованих на узбіччі вантажівок, які помічаю ще за 5 км до пункту пропуску. Паркінгу поблизу тут немає, тому водії стають на узбіччях.
Паркуємося біля місця збору протестувальників. Над дорогою вони поставили для своїх потреб металевий контейнер і зробили накриття, під яким облаштували імпровізовану кухню. Є гриль, на якому смажать їжу. Поруч — бочка, у яку хтось підкидає дрова: так поляки гріються. Волонтери кличуть когось, хто міг би прокоментувати ситуацію.
Поговорити погоджується Роман Кондрув, польський фермер:
«Протестуємо, бо наш польський ринок заливають українські продукти. Хочемо, щоб між Польщею та Україною ця ситуація була врегульована. Щоб кукурудза й пшениця в такій кількості не прибували в Польщу. Наші фермери не можуть зараз продавати багато продуктів, бо українські їх витіснили. Ми готові допомагати Україні, як і допомагали. Але ж на цій ситуації зароблять не прості українці, а великі агрохолдинги. Україна, Брюссель і Польща мають сісти за стіл переговорів для розв’язання проблеми».
Питаю про ситуацію з розсипаним зерном. Відповідає, що він не обізнаний із ситуацією й не знає, хто це робив.
Прошу, аби почути котрогось з польських фермерів. Роман Кондрув проводить на дорогу, якою туди-сюди ходять мітингарі, щоб не пропускати українські вантажівки. Їх зо два десятки. Ще частина гріється біля бочки, поруч — розкидані дрова. Хтось палить цигарки, інші сидять в телефонах.
Найбільш активний — Ян Вердеунга.
«Ми не проти, якщо українські товари їхатимуть транзитом через Польщу, і зерно не осідатиме в Польщі. Бо нас то нищить».
Дорогу від узбіччя відділяє паркан, на якому почепили плакати із закликами зупинити наплив українських товарів та зерна в Польщі. Поруч стоїть здоровенний трактор. На таких фермери нещодавно блокували дороги у всіх польських містах — мали таку акцію спротиву.
«Насправді втрачаються цілі європейські й американські ринки»
Транзитом з України через Польщу до Німеччини їде Олексій Кермач. Везе туди яблучний сік. Він — власник фірми, яка має 10 вантажівок. Зустрічаю його біля польських протестувальників, він говорить з ними, адже їде в Україну, а не навпаки.
«Хлопці, польські протестувальники, більшість з них, не розуміють, що вони тут роблять. Думаю, що їх обманули. Навряд через такі методи їх хтось почує. А якщо говорити про нас — ми просто втрачаємо. Зазнаємо великих збитків, про прибутки говорити немає сенсу. Я за місяць не можу виконати один рейс. Їдеш з України — стоїш день-два в черзі. Повертаєшся — можеш застрягнути в Польщі на пів місяця. З цими страйками ми вже з пів року не працюємо, а робимо на ентузіазмі. Через брак прибутку не можемо оновити автопарки, платити правильні на сьогоднішній час заробітні плати водіям і логістам. Я особисто не звільнив жодного свого працівника. Усі працюють, але в менших обсягах. Моя фірма — харківська, а раніше в Мелітополі працювали. Зараз працюємо з коліс, не маємо власної бази навіть. Просто їздимо. Раніше можна було зробити 3-4 рейси. То у скільки ж разів зараз маємо менший заробіток. Але проблема набагато глобальніша. Бо насправді втрачаються цілі європейські й американські ринки, на які ми просто не довозимо продукцію. А хтось працює нормально й займає наші місця. Що вже говорити про кінцевого споживача, який дивиться косо на українського перевізника, бо невчасно отримав продукцію. Бо темпи доставок сповільнилися. Фінанси не крутяться, вони заморожені, це “довгі” гроші, які мали б працювати на благо економік багатьох країн».
«Фермери тут нічого не вирішують. Рішення ухвалюються у великих кабінетах»
У краю черги, яка утворилася одразу за польськими протестувальниками, говорять троє українських водіїв. За їхніми спинами — поле ріпаку. Питаю у Сергія Ільченка, як справи. Говорячи, він крутить в руках окуляри. Каже, мусить доставити в Україну колеса на авто.
«У таких умовах — не дуже. Ні туалетів немає нормальних, ні води. Звертаємося до поліції, однак їм не до нас, вони тримають тут порядок, здали зміну й раді. Добре, що є в машині мультиварка, то виручає. Робота в далекобійників важка, ми маємо спартанські умови. Але в нормальному режимі ночуємо на платних стоянках, де можна помитись, чи поїсти в якому кафе. Тут ходимо в магазин за 500 метрів».
На вулиці післяобідня пора. Більшість водіїв дрімають у своїх авто, дивляться фільми на гаджетах або читають новини. Юрій (прізвища не називає) вийшов подихати свіжим повітрям.
«Ми тут заручники. Ходили сьогодні мітингувати до поляків. Їхній старший намагався нас заспокоїти. Вийшла зустріч ні про що. А поліція, звичайно ж, тягне за ними руку. Буває, хамлять і обзивають. Якщо глобально, то я зовсім не можу зрозуміти Європу. Вони свідомо блокують економіку України».
«Це все має політичне підґрунтя. Я так само тут стояв перед новим роком, 11 днів. Ми намагались щось довести і тоді, і зараз. Без сенсу. Бо, по суті, цих мітингарів підтримує їхня влада. Інакше щось би вже зробили. Фермери тут нічого не вирішують. Рішення ухвалюються у великих кабінетах. Та й нашу владу не зрозуміти. Стою тут 6 днів, жодного представника від нашої країни не побачив. Хай би приїхав хтось і щось сказав людям. Слава Богу, Зеленський сьогодні виступив, сказав, що питання мають розв’язати. Але нам від того не надто легше. Та й хіба сам Зеленський повинен працювати на цьому фронті? Є купа інших офіційних облич на посадах».
Розсипане зерно
Кілька днів тому саме біля пункту пропуску «Медика» один з протестувальників висипав на землю українське зерно з вагонів, топтав його ногами. Також дорогою, на узбіччі якої стоять водії, їхав трактор із закликом, щоб путін розібрався з Брюсселем.
«У нас так все починалось, коли деякі регіони просили ввести війська. І він ввів, — продовжує Юрій. — А щодо зерна: к*рва, що ти приклав до того зерна? Ти його зібрав з поля, по якому стріляють? Яке маєш право сипати його на землю?»
До розмови долучається Олександр. Він везе дипломатичну пошту. Нервує, бо вантаж важливий, на нього тиснуть замовники з України. Чоловік не раз звертався до польської поліції та протестувальників, аби ті пропустили його без черги.
«Зразу мене хотіли на паркінг відправити, казали, щось вирішать, однак вже який день без зрушення. Маю вантаж для американського, турецького, фінського посольств. Я вважаю, що Польща взяла нас у заручники. За що? Український водій купує в Польщі паливо, харчі, платить за дороги — нормально віддаємо коштів як перевізники».
Євген Кутний, який щойно підійшов, вбачає в ситуації російський слід.
«Оцей Рафал (власник логістичної компанії Rafał Mekler Transport та люблінського осередку партії „Конфедерація Свободи та Незалежності” — ред.) з “Конфедерації”, який мутить воду, — це є російський проплачений чоловік. Усі це знають».
На горизонті, там, де початок черги, бачимо польського поліціянта. Один з водіїв, Богдан, швидко йде в бік свого авто.
«Я до них з пересторогою ставлюся. Вони вважають, що я надто активний. А чому? Бо я почав порушувати питання щодо пропуску фур без черг. З нами ж і польські тут стоять, то вже не раз було, що їхали поперед нас. Учора поліція на мене тиснула, приходили на розмову».
Почувши це, всі водії, що зі мною говорили, розходяться по своїх машинах.
Після того, як до пункту пропуску «Корчова», що за 40 км від «Медики», приїжджає консул України в Любліні Василь Йордан, у шоферів з’являється надія. На «Корчовій» у черзі стоять близько 1700 фур. Консул обіцяє, що 23 лютого ситуація зміниться, бо польські фермери планують перенести місце протесту й розблокують пункти пропуску з Україною.
Інформація: hromadske.ua
