Dodano: 29 maja 2021 15:45

Соколи з димаря у Валбжиху закільцьовані. Чотири пташеняти – потомство Хельги та Болека

Цього року чотири пташеняти сапсана з’явились у гнізді на димарі Підприємства теплової енергетики у місті Валбжих. Цей вид птахів донедавна вважався вимерлим. Спроби відновити їхню популяцію в нашому регіоні були зроблені востаннє майже сорок років тому. Тоді це не спрацювало. Пташенята з димоходу були закільцьовані. Це потрібно, аби простежити за їхньою долею.

– Цей вид соколів відновлюється шляхом реінтродукції. В основному мова йде про гнізда на деревах. Це околиці Мілича та Сміграда. Спроби відновити цей вид птахів проводились роками. І дали свої результати. Гнізда зайняті, і птахи легко пристосовуються до таких рукотворних гнізд, – каже Кшиштоф Ларковський, натураліст і фотограф природи.

У Валбжиху сапсани вибрали димар у кілька десятків метрів. Такі місця є дуже привабливими для соколів, особливо коли всередині закріплені плетіння з арматури. Сапсани вдвічі більші за голубів.

Мусимо вибратися наверх, не пам’ятаю, скільки нам іти, але то близько вісімдесяти метрів по сходах. Шкода, що немає ліфта. Ми маємо дістатися до гнізда. Бо нам, мабуть, доведеться вивезти молодих соколят і покільцювати їх, тобто почепити на лапки спеціальні кільця з маячками, – пояснює дорогою Славомір Шеліцький з асоціації «Сокол».

Птахів кільцюють, щоб стежити за їхнім майбутнім, куди вони розлетяться. Молоді соколи перші два роки життя перелітають з місця на місце по території Польщі і навіть Європі. Самки можуть пролетіти навіть кілька сотень кілометрів у пошуках нового місця. Коли соколята покидають гніздо?

– Вони починають літати на третьомуетвертому тижні життя. Згодом деякий час залишаться в околицях. Адже повинні набути навичок літання, навчитися полювати, стати незалежними, і тоді молоді соколи підуть своїм шляхом, – додає Шеліцький.

Соколи-сапсани в 1950-1960-х роках майже вимерли. Відновлення популяції розпочалося в дев’яностих роках. Звідки береться гнізда на димоходах? П’ять років тому Кшиштоф Ларковський, натураліст і фотограф природи, відвідуючи торговий центр на Підзамчі, помітив птахів, що кружляли навколо димоходу. Ними виявилися сапсан. Натураліст передав цю інформацію власнику димоходу — Підприємству теплової енергетики – і так розпочалося встановлення на цьому місці спеціальної платформи для птахів. Перший сокіл, який поселився на димоході, прилетів з Чехії. За словами Ларковського, доля цього птаха була трагічною — він розбився на Пісковій Гурі. Якийсь час на платформі димоходу жили боривітри, теж різновид соколів, але значно менші. Аж врешті там з’явилася Хельга.

– На жаль, вона прилетіла сюди навесні. У гнізді боривітрів були пташенята. Відбулася драма. Сокіл є природним хижаком, зазвичай він роздирає буревітра у польоті. Так сталося і цього разу. Хельга спіймала самку. Та з усієї сили боронила гніздо і своїх пташенят. Але сили були нерівними. Самець загинув ще раніше від лап Хельги. Але потомство буревітрів нам вдалося врятувати. Це зробив Роберт Баєк з Фонду Дикої надії, який підняв пташенят, бо їх Хельга повикидала з гнізда. Малих покільцювали і відпустили, – пояснює Кшиштоф Ларковський. Місце біля димоходу зайняла Хельга. Вона живе на трубі донині. Партнером став сокіл, якого кличуть Болеком. Цікаво, що за соколами-сапсанами, які мешкають на трубі, можна стежити в Інтернеті завдяки передачі відео за цим посиланням – https://www.pecsa.pl/index.php?id=23.

Młode sokoły wędrowne z gniazda na kominie wałbrzyskiego PEC. Fot. Sławomir Sielicki

Zobacz także

Najczęściej czytane

© DTP Service s.c. Wałbrzych 2015